Яскравим прикладом розвитку астрономічних знань і їхнього використання народами  Заходу може служити комплекс Стоунхендж (Stonehenge), розташований в Англії між Брістолем і Солсбері, а також Шотландський Стоунхендж, розташований недалеко від м. Сторновея - столиці о. Гарріса й о. Льюіса  (Гебридські острова). Ці спорудження являли собою два концентричних кола. Англійський Стоунхендж складався з 38 вертикально стоячих пар каменів, його конструкція включала також і третє спорудження з вкопаних в землю тесаних каменів, перекритих кам’яними плитами. Шотландський Стоунхендж складався з 13 монолітів. У центрі таких об’єктів стояв один величезний  камінь - моноліт, а на північний схід від нього поза будівлею – інший.

Дослідники  звернули увагу на те, що осі кожного із цих загадкових  споруджень, проведені від центрального моноліту до зовнішнього, спрямовані до тієї точки обрію, де в день літнього сонцестояння сходить сонце. Ці комплекси, безперечно, є найдавнішими  в Європі астрономічним спорудженнями для спостережень сходу й заходу небесних світил - Сонця й Місяця, що було необхідно для визначення часу. За переказами, перед такими вівтарями друїди (кельтські жерці) робили урочисту службу 21 червня, яка розпочиналась  при перших променях сонця.

В останні роки в Англії та Шотландії прихильниками кельтської старовини був організований сучасний орден друїдів, члени якого намагаються реконструювати старі друїдські ритуали й церемонії. З ініціативи ордена стала знову відбуватися щорічна служба літнього сонцестояння в  Стоунхенджі,і відбувається вона в тім же самім місці й у ту ж годину, що й у давні часи.

Варто помітити, що у кельтів був прямий зв’язок календаря із сільськогосподарськими циклами, на що нам вказують їхні свята. Великим святом для давніх шотландців (кельтів) був  Самхейн - свято, коли відзначали прихід худоби з пасовищ і початок нового року. 1 травня робили обряд Белтан, під час якого худобу перед вигоном на пасовище проводили через дим від багать. До початку лютого, коли ягняться вівці, відзначали свято Імболе, а 1 серпня відзначали день Лугнаса, здійснюючи обряд для отримання гарного врожаю,  присвячений богу Лугу (Луг-дуну); день Лугнаса в древніх кельтських документах тлумачився як час початку жнив. Дати всіх кельтських свят вказують нам на високий рівень знань і детальну розробку календаря в цього народу.

Не можна не відзначити таке старе язичеське свято літнього сонцестояння (Midsummer Day), як 21 червня. Після поширення християнства з 6 ст. Н.Е. церква намагалася підкорити його своєму впливу, й запровадила на цей день свято на честь Іоанна Хрестителя (24 червня), але знищити давню народну основу свята їй не вдалися, лише строки виконання язичницьких обрядів змістилися з 21 на 24 червня.