В адміністративному відношенні Шотландія з 1975 підрозділена на 12 областей, що включають 53 округи й 3 острівні території (Уестерн-Айлс, Оркні й Шетланд). Округи зазвичай відповідають колишнім графствам, або ширам, що існували до 1975. Для керівництва районами, округами й острівними територіями обирають ради.

Шотландський парламент пропускає деякі закони, які постійно діють у всій Великобританії. Інші закони мають часткове відношення до Шотландії, а треті - цілком відносяться до Шотландії, при їхньому обговоренні приймаються в увагу розбіжності в судочинстві, адміністративних процедурах і т.д.

До 1970-х років в Шотландії ідея місцевого управління майже не мала успіху. Однак на початку 1970-х років відкриття нафтових родовищ у Північному морі стимулювало шотландський націоналізм, і на загальних виборах 1974 Шотландська національна партія одержала третину голосів у Шотландії й 11 місць у британській палаті громад. В 1978 парламент прийняв проект про прямі вибори Шотландської асамблеї в Единбурзі з наданням йому більших повноважень у внутрішніх справах. Однак на референдумі 1979 цей проект не отримав підтримки населення.

Протягом 1980-х і 1990-х років Шотландія продовжувала боротися за своє місце в загальному політичному контексті Об’єднаного Королівства. Країна зберігає національні особливості в релігії, правовому устрої, мові (що зветься шотландською) і системі освіти. У Шотландії є своя оригінальна культура, високорозвинена й недавно ще більш розширена система університетів, а також своя преса.

Незважаючи на існування міністерства Шотландії, очолюваного секретарем по справах Шотландії в Единбурзі, і двох реорганізацій місцевого управління, в 1973 і 1995, ця невід’ємна частина Великобританії веде досить відособлене політичне життя, що, у свою чергу, має внутрішні регіональні особливості. По-перше, є область Глазго й естуарій Клайд на південно-сході. У цьому розвиненому промисловому районі живе близько 40% усього п’ятимільйонного населення Шотландії, розміщена значна частина підприємств важкої індустрії й виникає досить багато соціальних проблем, пов’язаних з недостатністю житла, ростом злочинності, бідністю й безробіттям. Традиційно розвинені тред-юніони, католики, головним чином ірландці, становлять впливові меншості в Глазго й області Стратклайд. Сполучення цих соціально-демографічних особливостей живить сильний і постійний електорат Лейбористської партії.
Інша територія Шотландії в політичних відносинах відрізняється від даного регіону. У більшості округів за голоси виборців на рівних борються три або чотири партії - лейбористи, консерватори, Шотландська національна партія й ліберали-демократи, хоча Лейбористська партії займає традиційно сильні позиції в міських районах, таких як Единбург і Абердин.

У Лондоні Шотландію представляють 72 члена палати громад, однак вважається, що їх вплив незначний у парламенті, який нараховує 659 членів.